Наказ МОНУ щодо впровадження УДК
Універсальна десяткова класифікація (УДК): на допомогу користувачу
Основна таблиця містить у собі поняття, специфічні для певних галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Поняття і відповідні їм індекси систематизують всі людські знання: від гуманітарних наук до математичних дисциплін. Основна таблиця складається з 62 тис. рубрик, розташованих за систематичним принципом. Для позначення відділів застосовують арабські цифри, зрозумілі у всіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою, незалежно від мови. Зручність у користуванні, легкість пошуку і роботи ставилися розробником на перше місце. У відповідності з таблицями УДК усі галузі знань поділяються на 10 класів, кожен із яких має свій номер: 0 – Загальний відділ; 1 – Філософія. Психологія; 2 – Релігія. Теологія; 3 – Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка тощо; 4 – Вільний; 5 – Математика та природничі науки; 6 – Медицина. Техніка. Прикладні науки; 7 – Мистецтво. Декоративно–прикладне мистецтво. Ігри. Спорт; 8 – Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство; 9 – Географія. Біографії. Історія.
Кожен з цих класів підрозділяється на 10 більш детальних підрозділів. В ієрархічній системі кожний клас займає відносно других класів певне, точно визначене йому місце. Кожен клас має групу більш або менш близьких наук, наприклад, клас 5 – математику і природничі науки, клас 6 – прикладні науки: техніку, сільське господарство, медицину. Кожен знак в індексі відображає рівень класифікації. Класифікаційні індекси необхідні користувачам для повноти пошуку. Практика роботи бібліотек з УДК свідчить, що за критерієм повноти пошуку провідне місце займають саме класифікаційні індекси, а за точністю – мова предметних рубрик. Тільки в УДК предметні рубрики мають чітке формулювання, чітко визначені ключові слова.
Таким чином, людина, яка уміє орієнтуватися в системі індексів, завжди знайде потрібну їй книгу, якщо така, звичайно, є в бібліотеці. В цьому, до речі, є особливість десяткової класифікації М. Дьюї.
Система УДК у автоматизованому режимі, як і в традиційному систематичному каталозі, дає високі пошукові результати за широкими галузевими та міжгалузевими темами, допомагає багатоаспектово розкривати зміст документа за допомогою індексів. На І ступені індекси однозначні, на ІІ – двозначні, на ІІІ – тризначні і т. д.
Універсальна десяткова класифікація (УДК) має розгорнуту систему допоміжних таблиць. До цих таблиць віднесені поняття, що повторюються, загальні для всіх або багатьох розділів (загальні визначники), або ті, що застосовуються лише в одному розділі (спеціальні визначники).
Визначники використовуються для подальшої деталізації індексу, відображаючи якісні характеристики документів або властивості предмета з певного погляду, вони уточнюють ту чи іншу тему. Визначники приєднуються до основного індексу за допомогою символів, характерних для конкретного визначника ( крапка, дужки, дефіс, лапки тощо).
Залежні визначники завжди повинні бути приєднані до індексу – це визначники точки зору, матеріалів та осіб.
До загальних визначників належать визначники місця, мови, народів, форми, загальні визначники з дефісом.
Загальні визначники місця застосовуються для відображення географічного або територіального аспекту, в якому розглядається тема. Причому територію може бути подано в різних аспектах – геологічному, фізико – географічному, країнознавчому. Наприклад: визначник місця ( 477 ) Україна; ( 477.46 ) Черкаська область і т. п .
Загальні визначники мови ( лінгвістичні ) використовують, коли є потреба визначити мову, якою видано документ. Вони позначаються символом = ( знак рівності ), наприклад: = 161.2 Українська мова. Загальні визначники народів близькі до визначників мови. Вони утворюються із загальних визначників мови, символ яких береться в круглі дужки. Наприклад:
= 161.2 українська мова ( = 161.2 ) українці.
= 133.1 французька мова ( = 133.1 ) французи
Етнічні (визначники народів) використовуються у відділах гуманітарних наук.
Використання однотипних позначень ділень зроблено з метою полегшення запам’ятовування індексів.
Загальні визначники форми документів мають символ (0…). Вони застосовуються для класифікації документів за формою і характером викладу: підручник, начальний посібник, довідник, словник тощо. Визначники форми використовуються для відображення читацького призначення документа. Наприклад: 54 (075.8) Підручник для вузів з хімії.
Загальні визначники точки зору мають символ .00… Вони застосовуються для вираження аспекту, в якому розглядається те чи інше поняття, явище, предмет. Це може бути теоретичний аспект, аспект виробництва, експлуатації, ремонту тощо.
Визначник точки зору застосовується, в тих випадках, коли для класифікації документів в основній таблиці відсутній прямий індекс і відповідний спеціальний визначник. Наприклад: 664.8.001.76 Інновації в консервуванні харчових продуктів, де визначник 664.8 Консервування харчових продуктів .001.76 – інновація.
Загальні визначники з дефісом мають символ – 0. Вони дають змогу показати матеріали або компоненти, з яких зроблені предмети, вироби (- 03 ), або окремі професії, кадри, особи ( - 05 ). Наприклад: 621.798.1- 033.5 Скляна тара; 621 - 05 Машинобудівники.
УДК має великий набір різних знаків (символів). Їх основне призначення – фіксування відношень між поняттями, що відображені в документах, і утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту та точність пошуку інформації. Розглянемо деякі з них, що найчастіше використовують при індексуванні документів.
Знак приєднання + (плюс) означає наявність у документі двох і більше формальних особливостей. Він застосовується для з’єднання як основних індексів, так і визначників. Знак має властивість зворотності. Це означає, що індекси зі знаком «плюс» можна писати в будь-якому порядку. Наприклад:
63 + 633 Сільське господарство та рільництво;
633+63 Рільництво та сільське господарство.
Знак відношення: (двокрапка) з’єднує між собою індекси двох понять (предметів, тем) взаємозв’язаних по суті; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не співпадає зі значенням кожного з них окремо, – якісно новий індекс. Наприклад:
635.965: 632.38 Кімнатні рослини – вірусні хвороби (Вірусні хвороби кімнатних рослин).
Знак поширення / (коса риска) призначений для скорочення умовних позначень при збереженні логічності ділення і для узагальнення ряду послідовних індексів, які не мають у таблиці загального індексу. Застосування знаку поширення веде до розширення значення індексу УДК. Завдяки цьому знаку відбувається злиття кількох загальних або окремих понять, які йдуть одне за одним, у загальне. Наприклад:
633/635 Рослинництво в цілому. Рільництво. Садівництво.
Важливою складовою частиною УДК є алфавітно-предметний покажчик (АПП), який адекватно і максимально повно відображає зміст таблиць, значно прискорює пошук. В АПП поняття розміщені за алфавітним порядком їх назв. Для кожної назви наводиться аспект поняття та індекс, який визначає його місцезнаходження у таблицях. АПП є путівником у тексті таблиць, який забезпечує легкодоступний вхід до УДК. Покажчик не дає уявлень про зміст розділу, а лише допомагає знайти цей розділ за допомогою вказаного індексу, який є в самій таблиці. Тому до нього треба обов’язково звернутись і прочитати, чи це саме те, що нам потрібно. М. Дьюї надавав алфавітно-предметному покажчику особливої ваги і з видання у видання доповнював та розширював його, мотивуючи це легкістю знаходження у ньому будь-якого поняття або предмета і відповідно потрібного за змістом індексу.
